Тема : Чорнобиль не має минулого часу
Мета: виховувати любов до Батьківщини, шановливе становлення до людей, які проявили мужність під час аварії на ЧАЕС.
Ти відомий сьогодні кожному
Не ім`ям своїм, а бідою.
Тою вулицею порожньою
Понад прип`ятьскою водою…
Мій Чорнобиль !
Зелений пагорбе !
У якому ти жив сторіччі !
Запеклись перестиглі ягоди,
Наче кров, на твоїм обличчі.
І. Білий
· Основна частина (вступне слово вчителя)
26 квітня 1986 року почався відлік Чорнобильскої катастрофи. Вона вразила весь світ, приголомшила людей страшним розмахом невідомої раніше біди, трагічні наслідки якої відчуватиме ще не одне наступне покоління.
Чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними місцями відпочинку, багатими лісами славилася чорнобильска земля, та тільки до жахливої позначки, до радіаційної межі, проораної квітневої ночі 1986-го. Відтоді ця земля стала називатися зоною. Зона – це скалічена, непридатна до життя місцевість.
Віступ учнів
1-й учень
Журбо моя ! Зажуро !
Ти сива, сиза, біла.
Ти чорний біль ! Чорнобиль !
Ти у моїй крові.
2-й учень
Над Чорнобилем літо сплива,
Спрагло пахне хлібом і ріллею.
То чому так стогне земля ?
То чому ж невесело над нею ?
Вже курличуть вгорі журавлі,
Вже збираються вдалеч гуси.
То чому на отій ріллі
Не стогують снопів стовусих ?
А тому, що змертвіла земля,
Скам`яніла од болю і горя,
І веселий клич журавля
Вже сюди не долине ніколи !
3-й учень
Чорнобиль – невеличке українске містечко, що потопає в зелені вишень та яблунь. До трагедії – це спокійний, неквапливий, доброзичливий світ. Здавалося, тут у цілковитій гарионії перебувають краса поліської природи і сховані у бетон чотири блоки АЕС.
Трагедія сталася 26 квітня 1986 року. Біда розчинилася у духмяному повітрі, в біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикосів, у воді сільських криниц, у молоці корів, у всій красі зелені. Та хіба тільки в ній ? Вона розчинилася в людях.
4-й учень
Вона – ця трагедія – ввійде в історію, в усі хроніки людства як невигойна рана на тілі України. Надто дорого заплатили й ще заплатимо за Чорнобиль. За кілька днів людство зробило крок з епохи доатомної в епоху незвідану.
5-й учень
Чи буде квітень, як завжди,
Дарунком весняної здоби,
Чи власним іменем біди
Ми назвемо його “Чорнрбиль” ?
Чи, може, викинем його
З календарів своїх, допоки
Нас темний грітиме вогонь
Ще не відкритих ізотопів ?
Сумлінна мисль не має меж,
Їі спинити зараз годі.
І ти, Чорнобилю, ти теж
Не маеш меж сьогодні.
6-й учень
Ту мирну весняну українську ніч на берегах Прип`яті люди ніколи не забудуть. Вона була, як зараз тусім здається, найтихішою. І не віщувала біди. Навпаки, всім жителям містечка атомників ще звечора, під вихідні, жадалося отримати від природи хорошу погоду. Незабаром Першотравневе свято, можна виїхати до Чорнобиля.
7-й учень
Це районне містечко Київської області одержало назву від різновиду гіркого поливу – чорнобилки. Спочатку так іменувалося стародавнє поселення, потім місто, а за ним і сучасна електростанція.
Саме в ту ніч, із 25 на 26 квітня, час став уже далеко не мирним. Відлік пішов на години, хвилини, секунди. О першій годині 23 хвилини 40 секунд, коли всі бузтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильскої електростанції несподівано велетенське полум`я розірвало нічну темряву.
8-й учень
Біда відгукнулася болем у сердцях мільйонів людей. Наша країна вперше відчула на собі таку грізну силу, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.
Уже через кілька секунд за тривогою прибули до реактора пожежники на чолі з начальником караулу, лейтенантом Володимиром Правиком. Його загін першим ступмв на лінію вогню, а Володимиру – лише 23 роки. У молодого лейтенанта не було права на помилку.
9-й учень
І вони ступили у вируюче полум`я, у смертельну радіацію, рятуючи станцію і людей, не думаючи про своє життя. Всі чітко усвідомлювали небезпеку, так як і личить воїнам, зовсім не берегли себе.
Дивись продовження...
| 
