1)      Глухову надав він блиску: тут споруджувано гарні будинки, серед яких відзначався будинок Генеральної Канцелярії, прикрашений статуями; сюди приїздила італійська опера, тут були каварні, французькі пансіони для дітей старшини. Палац гетьмана був збудований в стилі королівських палаців, з англійським парком. Але Глухів не задовольняв гетьмана: він хотів перенести столицю до Батурина, над рікою Сеймом.

2)      У травні 1746 року, маючи всього-на-всього вісімнадцять літ від роду, Кирило, в котрому було «усмотрено особливою способность и приобретенную в науках искусность», очолив Петербурзьку Академію наук.

За 20 років свого правління Кирило Розумовський небагато зробив для Академії і науки загалом. Однак як людина з природним розумом він знаходив можливості для підтримки Михайла Ломоносова, якого оточило чимало ворогів. Крім Ломоносова і Тредіаковського, за часів президентства Розумовського утвердилися такі відомі вчені, як С.Крашенинников, М.Попов, Котельникова, Румовсь-кий, Красильников, Козицький, Матоніс та ін. Головною подією з адміністративно-організаційного життя Академії в роки президентства Розумовського було прийняття 1747 року першого академічного Статуту, який регламентував тогочасне життя Петербурзької академії.

3)    У супроводі Теплова Кирило Розумовський, після відповідної підготовки в Петербурзі, інкогніто, як російський шляхтич, відбув (1743 р.) за кордон «для дальнейшаго совершеннейшаго обученія».

У Берліні навчався у знаменитого математика Леонарда Ейлера (доброго знайомого Теплова по Петербурзькій академії, в якій Ейлер був професором у 1727-1741 pp.), слухав лекції у Гданську, Кенігсберзі, Данцігу, побував у Франції, Італії, вивчаючи німецьку, французьку й латинську мови, географію, універсальну історію тощо.

4)  Низка наступних царських указів обумовлювала, що на урочистих публічних церемоніях Кирилові Розумовському відводилося почесне місце поруч із генерал-аншефами й, оскільки він «против других гетманов имелъ ту от-личность», що був графом Російської імперії і користувався особливою довірою та «благоговением» імператриці, обумовлювалося ще таке: в усіх паперах Колегії Іноземних справ Кирила треба величати як «высоко и благоурожденнаго». Імператриця також розпорядилася виготовити для гетьмана нові клсйподи, для чого виділили півтори тисячі рубів. 31 жовтня 1750 року Єлизавета Петрівна підписала указ, яким Запорожжя підпорядковувалося гетьману.

5)      Новообраний гетьман все ще перебував у Петербурзі. Лише 13 березня 1751 року в придворній церкві він склав присягу на вірність імператриці, яка там же вручила йому гетьманські клейноди: оздоблену коштовним камінням золоту булаву, великий білий прапор з російським гербом, бунчук, військову печатку і срібні литаври. Для від'їзду його в Україну було підготовлено 125 підвід. Однак гетьман поставив вимогу, щоб на шляху від Петербурга до Москви і від Москви до України на кожній поштовій станції було підготовлено по двісті підвід з тим, щоб дві третини з них після прибуття сім'ї Розумовських розпустили, а третину залишили особисто для нього.

Гетьман вирушив в Україну з чисельним ескортом, верховими кіньми, поварами й музикантами, гайдуками і скороходами, сержантами Ізмайлівського полку і навіть із трупою акторів. На урочисту церемонію зустрічі (6 липня 1751 р.) до Глухова прибула майже вся козацька старшина, більш як шість тисяч козаків, вище духовенство. Приїзд гетьмана супроводжувався стрільбою з гармат і рушниць, музикою, биттям у литаври, церковними обрядами.