|
1)
Сам Розумовський за чотирнадцять літ свого
гетьманування приїздив в Україну лише на короткий час (липень-листопад 1751,
березень-грудень 1757, березень 1760-жовтень 1761, липень 1763-січень 1764 р).
2)
Він домігся ліквідації поборів з місцевого населення,
запроваджених ще за часів гетьманування Самойловича і Мазепи, відміни митниць
на кордонах України з Росією І проголошення вільної торгівлі між ними. 1754
року були ліквідовані митні побори, відомі під назвою індукти та евекти.
3)
Він величався «Его императорскаго величества Малыя
Россіи обоих сторон Днепра и Войск Запорожских гетман, действительный камергер,
императорской Санкт-Петербургской академій наук президент, лейбгвардш
Измайловского полку полковник и обоих россійских императорских орденов святаго
апостола Андрея и Александра Невского також полскаго Белого орла и голстипскаго
св. Анны кавалер. Россійской имперії граф Кирилл Разумовский» (1762 р.).
4)
Упродовж 1750-1752 pp. «для раціональних строєний»
(палаців, церков, промислових корпусів тощо) у Батурині було споруджено потужну
цегельню і лісопильний млин. Батуринська цегельня (на п'ять великих печей, які
вміщували по 80 тисяч цеглин) забезпечувала потреби будівництва паленою цеглою
і цеглою-сирівцем. Крім фахівців цегельників та колодників на ній працювали
сотні копачів погоничів. Лише 1753 року батуринська цегельня виробила близько
трьох мільйонів трьохсот тисяч штук цегли. «Машинная пильная мельница»
Розумовського забезпечувала будівельним деревом майже всі тогочасні будови
краю.
У другій половині XVIII століття Кирило Розумовський організував також
парусний завод у Почепі, цегельню в Глухові, суконні фабрики в Нових Млинах і
Батурині, заводи листового срібла й золота, сирний, завод для виробництва
білого воску, свічну, миловарну і дзеркальну фабрики, гарбарню, кінний завод,
керамічні майстерні. Частина з них діяла недовго, а деякі функціонували досить
тривалий час, аж до середини XIX ст. Реалізація продукції всіх цих підприємств
приносила гетьману прибуток понад сто тисяч рублів на рік.
5)
Після ліквідації гетьманства Кирило Розумовський
залишався великим поміщиком. За ревізією 1782 року, тільки на Чернігівщині
колишньому гетьманові належало 74177 посполитих, а в російських губерніях
(псковських і можайських помістях) - понад 45 тисяч кріпаків. Багатий посаг
дружини, величезна спадщина старшого брата Олексія, маєтності, даровані
Єлизаветою Петрівною і Катериною II, поставили Кирила Розумовського на один
рівень із найпершими багачами Російської імперії. Своїми багатствами його
перевищував лише граф П.Шереметєв.
Позбавлений гетьманства, а також права проживати в Україні, Кирило
Розумовський виїхав за кордон (квітень 1764 р.) - до Мангейма, Ахена, а звідти
- у Францію, Італію, Англію. У серпні 1777 року він повернувся в Росію і
оселився в Петербурзі. Його будинок на Мойці, «большой дом», був одним із
найвеличніших і найкращих палаців столиці. Для його утримання існував штат прислуги
з двохсот чоловік. Другий будинок - «Аничковский дом» (Анічковський палац
збудований 1748 року за проектом В.Растреллі. До коронації в ньому проживала
царівна Єлизавета Петрівна. У 1766 р. цариця подарувала його Олексію
Розумовському) - дістався Розумовському в спадщину від старшого брата Олексія.
Вельможне життя Кирила Розумовського в
Петербурзі майже щодня супроводжувалося великосвітськими святами і
прийомами.
1787 року Кирило Розумовський переїхав до Москви і поселився в розкішному
будинку, спорудженому (1782 р.) на старовинному Романовому дворі на березі
річки Воздвиженки. Влітку Розумовський проживав у підмосковних родових вотчинах
своєї дружини К.І.Наришкіної в Петровському і Троїце-Ликовому, а також у
Поліваново. Маєток Розумовських у Петровському, за свідченням Кокса (мандрівник
по Росії з лордом Гербертом 1778 p.), був ._ схожий більше на місто, ніж на
дачу. Він складався із сорока чи півсотні будинків різної величини, цегляних і
дерев'яних, пофарбованих і нефарбованих. У маєтку було безліч слуг, оркестр і
навіть військовий штат (генерали, флігель-ад'ютанти, ординарці, почесний
караул, єгері, гайдуки, гусари), скоморохи, карлики та ін.
6)
Лише 1794 року Розумовеький переїхав на постійне
проживання до Батурина. Віку доживав одинаком.
Слід зазначити, що Кирило Розумовський мав одинадцятеро дітей.
| 
